Одного разу, остаточно скучивши, ми перестаємо чекати. Одного разу ми втомлюємося прощати і починаємо прощатися. Одного разу чиясь байдужість навчає нас ігнорувати усіх. Після цієї точки повернення немає. Так ми починаємо любити свою самотність.
— Франсуа де Ларошфуко
